Мороз. Сніг. Руїни після обстрілів. Знищене обладнання, понівечені цехи, розбиті лінії електропередач.І серед цього — люди.

Ті, хто виходить на роботу, коли важко.Ті, хто піднімає метал із руїн, монтує опори в заметах, зварює, ремонтує, тягне кабелі крізь холод і небезпеку.

Ті, завдяки кому у наших домівках знову з’являється світло.Ці фотографії зроблені в різних регіонах України.

Але історія в них одна — про витримку, відповідальність і роботу, яка не припиняється навіть тоді, коли здається, що все зруйновано.

Фоторепортаж демонструє реальний стан енергетичної та промислової інфраструктури України після масованих і регулярних російських обстрілів.

На знімках — зруйновані виробничі цехи, пошкоджене енергетичне обладнання, обірвані лінії електропередач, деформовані металоконструкції та обвалені перекриття.

Частина об’єктів зазнала критичних ушкоджень і потребує повної заміни обладнання.

В умовах війни це ускладнюється порушеною логістикою, нестачею матеріалів, обмеженим доступом до техніки та постійною загрозою повторних атак.

Окремий виклик — погодні умови, в яких проводяться відновлювальні роботи. Бригади працюють при мінусових температурах, у снігу та на відкритій місцевості.

Монтаж опор, ремонт ліній електропередач, зварювальні й аварійні роботи часто виконуються в умовах, де неможливо повністю гарантувати безпеку персоналу.

Ще одна реальність — робота під загрозою обстрілів і повітряних тривог. Фахівці виходять на об’єкти одразу після атак або в коротких проміжках між тривогами.

Це ускладнює планування робіт, збільшує фізичне та психологічне навантаження і сповільнює процеси відновлення.

На фото також зафіксована значна частка важкої ручної праці: переміщення металевих елементів, відновлення опор, робота з високовольтним обладнанням у складних умовах доступу.

У багатьох випадках техніка не може бути використана через масштаби руйнувань або небезпечне середовище.

Усе це — частина системної реальності, з якою сьогодні стикається Україна:

• регулярні удари по об’єктах критичної інфраструктури;
• виснаження енергетичної системи, яка відновлюється швидше, ніж встигає пройти повну модернізацію;
• дефіцит часу, ресурсів і кадрів;
• необхідність безперервної роботи, аби не допустити тривалих відключень електроенергії.

Вони працюють під обстрілами. У мороз і темряву.Без гучних слів і зайвих камер.

Просто роблять свою справу — щоб у наших домівках було тепло, світло і відчуття нормального життя.

Це не просто робота. Це щоденний, тихий подвиг, який часто залишається за кадром.Сьогодні ми хочемо сказати просте, але дуже важливе дякую.

Кожному енергетику, ремонтнику, інженеру, зварювальнику, монтажнику.

Дякую за світло, яке повертається попри війну.

Дякую за те, що Україна не занурюється в темряву.

Світло тримається на людях.Україна — теж.