Процес депортації українців у 1944 – 1951 роках мав форму військових операцій проти мирного населення.

Сьогодні в Україні вшановують пам’ять жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках.

Цю дату відзначають кожної другої неділі вересня.

Одним із підсумків Другої Світової війни стало встановлення нових державних кордонів в Європі, зокрема між СРСР і Польщею. Для визначення радянсько-польського кордону 9 вересня 1944 року в Любліні СРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням”: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.

Фактично, це було примусове переселення етнічних українців Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини до східних та південних областей нашої держави. За інформацією Українського інституту національної пам’яті, тоді було переселено близько 700 тис. українців.

Процес депортації українців у 1944 – 1951 роках мав форму військових операцій проти мирного населення. Він супроводжувався грубим порушенням основоположних прав і свобод людини і громадянина, повною забороною повернення на рідні землі, вилученням майна, безальтернативним закріпленням за новими місцями поселення, залишати які було заборонено, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Це призвело до руйнування української культурної та історичної спадщини, поставило під загрозу знищення низку етнографічних груп українського народу.

Цього року виповнюється 77 років від початку депортації автохтонних мешканців цих регіонів. До речі, про автохтонність. Беззаперечний факт, що Польща і Україна мають частково спільний етнічний код. А тому шанують і зберігають пам’ять про спільне минуле.

Джерело: unian.ua