На станції «Академік Вернадський» закінчує роботу 25-а українська антарктична експедиція, у складі якої працює рівненський лікар-анестезіолог, учасник АТО Ігор Дейнека.
Про свою діяльність, програму досліджень науковців, умови проживання він розповів в ексклюзивному інтерв’ю для газети «7 днів».
– Скільки осіб проживає у кімнаті?
– Ми наші помешкання називаємо каютами або кубриками – тут мешкає по четверо людей. Ці приміщення схожі на купе в поїзді, але трохи більші.
– Антарктична каналізація – що це?
– Каналізація дуже проста: всі відходи нашої життєдіяльності з дотриманням відповідних вимог скидаються у спеціальному місці через трубу в океан.
– Заняття фізкультурою на станції популярні?
– Так, для занять у спортивному залі є тренажери, штанга, гантелі, бруси, перекладина. Впродовж зимівлі, коли не було буревіїв, ходили на лижах по нашому острову, а якщо море замерзало, то й на сусідні мандрували.
– На яку відстань від станції можна відходити?
– Дозволено віддалятися не більше як на 25 кілометрів. І то – лише з дозволу начальника станції та Національного антарктичного наукового центру, до того ж мінімум на двох моторних човнах (вони надувні).
У нас є спеціальні карти і розроблений регламент такого плавання в залежності від дистанції, льдової обстановки та погоди. А на острові подорожувати ніде, адже він має площу всього 0,8 квадратних кілометра. Кожен може побачити його на карті за координатами:
65°15 пд. ш. 64°15 зх. д.
– Як пробираються кораблі через лід?
– Тут часто курсують два американські дизельні льодолами. Вони руйнують «запаковані» уламками айсбергів ділянки і прокладають шлях звичайним кораблям.
– Незабаром прибуде судно, щоб забрати учасників експедиції. Куди воно причалить?
– Біля острова є місце якірної стоянки – глибина дозволяє йому зайти сюди. Це на певній відстані від станції. Для розвантажувально-завантажувальних робіт використовуємо човни – ними доправляємо всілякі вантажі.
«Ми до пінгвінів звикли. Вірніше, вони звикли до нас»
– У нинішньому складі дослідників є такі, хто прагне у майбутньому потрапити сюди знову?
– Ймовірно, що так. Адже така практика існує. У нашому колективі є науковці, які вже побували тут по кілька разів.
– А ви маєте подібне бажання?
– Ні.
– Важко переживати відірваність від сім’ї?
– І не тільки це. Для моєї професії та практики це не зовсім добра перерва в роботі. До того ж мій медичний стаж перервався (роботу тут не зараховують до нього), хоч я працюю провідним фахівцем. І якщо уявити, що вдома влаштуюся на роботу лікарем і знову захочу їхати, то треба все кидати і звільнятися. Це погано для мого професійного зростання. А, по-друге, для роботодавця це теж не дуже підходить. Моя Антарктида – це вже доконаний факт. Я здобув тут досвід, який хотів отримати, відкрив багато що для себе і в собі, зрозумів експедиційні особливості. Цього достатньо.
– Хочете повернутися на те ж місце роботи в Рівненську міську лікарню?
Думаю, що так. Не знаю, яким чином це буде і коли. Мені відомо, як зараз напружено працюють наші лікарі – я спілкуюся із колегами. А чи зможу одразу вийти на роботу, не знаю. Річ у тому, що все-таки за рік перебування на антарктичній станції імунітет у всіх зимівників значно ослабився через те, що немає його стимуляторів. Як себе поведе організм після повернення, в тому числі й щодо вірусного навантаження, невідомо. І це теж потенційний матеріал для наукових висновків. Напевно, треба буде вакцинуватися, а вже тоді вирішувати.
– У чому значення антарктичних досліджень?
– Зимівники виконують Державну цільову науково-технічну програму проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2023 роки. І цим здійснюється виконання міжнародних зобов’язань України відповідно до Договору про Антарктику та проведення науково обгрунтованої оцінки біологічного і мінерально-ресурсного потенціалу регіону.
У нас проводяться геолого-фізичні, гідрометеорологічні, океанографічні, геокосмічні, біологічні, медико-фізіологічні дослідження. Їх здійснюють галузеві спеціалісти. Метеорологи, для прикладу, спостерігають за змінами клімату. Таким чином наша станція робить свій внесок у вивчення антропогенного впливу людини на нього. Біологи вивчають фітопланктон і зоопланктон, якого тут надзвичайно багато. Він є кормовою базою для морських ссавців, в тому числі і китів. Також вимірюють хімічний склад океану, щоб зрозуміти, яким чином реагує Антарктида на втручання людини.
Джерело: 7dniv.rv.ua
