80 років тому, 22 червня 1941 року, Німеччина напала на СРСР. Почалася німецько-радянська війна – конфлікт, який став визначальним в рамках Другої світової війни.
Німеччина почала готуватися до можливого конфлікту з СРСР ще на початку 1940 року, коли СРСР своїми діями довів, що не надто збирається дотримуватися тих таємних домовленостей, які були між Німеччиною та СРСР. Бачимо цілу низку наступальних кампаній з осені 1939-го по літо 1940 року: окупація й анексія Західної України та Західної Білорусі, війна проти Фінляндії, окупація та анексія Північної Буковини й Бессарабії… Наприкінці листопада 1939 року СРСР напав на Фінляндію також без оголошення війни. Хоча десь за 2 дні до цього нападу Радянський Союз денонсував Договір про ненапад та мирне врегулювання конфліктів між Фінляндією і СРСР.
Виходячи з матеріалів цієї командно-штабної гри, які були опубліковані в 1994 році, а також аналізуючи матеріали травня 1941 року, серед яких основним є «Стратегічний план прикриття» від 15 травня – можемо дійти такого висновку: СРСР готувався до того, щоб у разі можливого нападу відразу перенести бойові дії на чужу територію.
За цим планом, СРСР, зупинивши наступ ворога, мав, використовуючи зосередження своїх військ на так званому «львівському балконі», завдати удар у напрямку Люблін, Краків і далі на Берлін, таким чином відсікаючи від основної Німеччини територію окупованої Польщі та Східну Пруссію.
Наскільки цій інформації, яку надавала розвідка, довіряли? Це ми бачимо по кількох резолюціях Сталіна на розвідувальних зведеннях – він особисто не довіряв цим зведенням. Як до цього ставилося вище військове керівництво? На мою думку, щонайменше, з підозрою. Тому що перші чотири директиви радянського командування вийшли дуже швидко. Припускаю, що певні заготовки були. Тобто була певна група людей, яка, попри загальне розуміння того, що, з одного боку, щось має відбутися, а з іншого – ніхто в це не хоче вірити, все ж таки бодай на рівні осмислення готувалася до цих можливих моментів.
Радянське військово-політичне керівництво на той момент розуміло зміст вислову «читати між рядками». Звісно, директиви такого рівня не видаються з таким розумінням. Сталін вважав, що Німеччина не зважиться напасти, знаючи реальне співвідношення сил, розуміючи, що людських, матеріальних і технічних резервів у СРСР в рази більше. Відтак, це знов-таки моя думка, радянське керівництво думало, що в якийсь момент Гітлер не наважиться, і вдасться відтягнути до умовної своєї дати, коли СРСР зможе нав’язати свій, скажімо так, перебіг бойових дій.
Сталінський СРСР багато років послідовно готувався до великої війни, створив величезну армію. Причому Червона армія від 1939-го і до літа 1941 року десь удвічі збільшилася. СРСР зосередив величезні сили на кордоні й ще підтягував додатково великі сили.
Німеччина, зробивши перший хід, нав’язала свій порядок денний. Але бездоріжжя і клімат зіграли свою роль проти Німеччини. А неврахування кліматичних умов для Німеччини було хронічним аж до 1943 року. До зими 1941-го і навіть до сталінградської зими німецька армія виявилася неготовою.
