Ветеран Василь Шекера презентував у Рівному дві свої книги — збірку білих віршів «Ціна війни — життя» та роман «Кохання посеред війни». Письменництво стало для нього способом пережити досвід війни та повернутися до мирного життя.

Про це повідомили у Рівненській обласній військовій адміністрації.

За фахом Василь Шекера — учитель музики. Після закінчення Бердичівського педагогічного училища він повернувся на Хмельниччину, де викладав у рідній школі, а згодом займався підприємництвом.

25 лютого 2022 року Василь добровільно долучився до лав Збройних Сил України. За понад чотири роки служби він брав участь у боях на Слов’янському, Ізюмському та Вовчанському напрямках. За словами ветерана, за цей час він зазнав численних поранень.

Після другого поранення, перебуваючи на лікуванні, Василь почав записувати власні думки. Частину текстів фіксував на диктофон у телефоні, щойно виникала нова ідея.

«Фізично відновитися легше, ніж морально. Хочеться закритись від світу, але виникає питання: чи ти потім зможеш вийти і повернутися у світ?» — розповідає ветеран.

Першою стала збірка білих віршів «Ціна війни — життя». Автор працював над нею під час лікування після поранення. У книзі йдеться про війну, пам’ять, втрати, людей, надію та переживання, які складно висловити словами.

Другу книгу — роман «Кохання посеред війни» — Василь писав у 2025 році безпосередньо в зоні бойових дій. В основі роману — реальні події, однак автор зосереджується не лише на війні, а й на людських стосунках, коханні та виборі, який доводиться робити у складних обставинах.

Василь згадує, що війна змінила його сприйняття світу. Одного разу, виходячи з позиції, він побачив у заростях козулю. Почав знімати тварину на телефон і зрозумів, що не зміг би в неї вистрелити.

«Мені стало не по собі від усвідомлення, наскільки змінилося моє сприйняття світу. Після війни я більше не хочу брати зброю в руки», — каже ветеран

У травні 2026 року Василь завершив військову службу за станом здоров’я. Повернення до цивільного життя для нього стало не лише завершенням служби, а й пошуком нового місця серед людей. Таким шляхом стали література, зустрічі з молоддю та участь у літературних фестивалях.

Василь також розповідає, що має багато друзів на Рівненщині, зокрема серед колишніх побратимів за строковою службою, тому почувається тут як удома.

«Ми воюємо за те, щоб наші рідні жили, щоб посміхалися», — говорить ветеран.