За останні місяці Україна досягла значних успіхів у питанні обміну своїх військовополонених. Діяльність української перемовної сторони продемонструвала високу ефективність.
Як повідомив голова Офісу президента України Андрій Єрмак у своєму Telegram-каналі, українська сторона крайній раз (25 травня) зуміла повернути 106 захисників, які раніше вважалися зниклими безвісти.
Це 98 солдатів та 8 офіцерів, які боролися під Бахмутом. Єрмак підкреслив, що кожен з цих військових є героєм України, а їх подвиг не дозволив ворогові наступати на Схід країни.
Таким чином, вдалося змінити ситуацію щодо численних безвісти зниклих українських захисників.

Що ж допомогло реалізації цих обмінів?
Безперечно, успіхи нашої сторони на фронті стимулювали до обміну більшої кількості полонених українців.

Ефективність української сторони в обміні військовополоненими пояснюється і великими зусиллями Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Цей орган, що діє під егідою Кабінету Міністрів України, координує роботу різних органів влади, силових структур і громадських об’єднань. Велика увага приділяється розшуку зниклих безвісти та полонених, забезпечуючи їх повернення до рідних.

Гарне поводження української сторони з російськими військовополоненими відзначається на всіх етапах обміну. Українські військові показують людяність та повагу до полонених, що створює позитивну динаміку в перемовинах та покращує загальний клімат.

У той же час, російська сторона демонструє нелюдське ставлення до українських військовополонених.
Військовий експерт Олег Жданов зазначив, що росіяни навіть не проявляють бажання забирати тіла своїх загиблих солдатів. Як зазначив військовий експерт, є лише окремі категорії, за які росіяни готові вести перемовини та обмін. Зокрема, до них належать найманці приватних компаній, до прикладу, вагнерівці. Крім того, є інформація, що дуже швидко також міняють кадировців.

Небажання росіян віддавати українських військовополонених зумовлене панічним страхом, що українці знову підуть воювати. Також росія намагається утримувати українських військовополонених як засіб тиску на Україну. Це може бути пов’язано з політичними цілями та спробою впливу на перебіг подальших переговорів або політичних процесів.

Ну і, звісно, утримання українських військовополонених також, на думку загарбників, дає потужний психологічний ефект на українську армію та суспільство загалом. Росіяни мали на меті призвести до збудження невизначеності, страху та незахищеності серед українських солдатів та громадян, а цю дезорієнтацію і зневіру використати для перемог на політичному та воєнному фронтах.

Проте останні масштабні обміни свідчать про розгубленість самих росіян, зумовлену успіхами українців на фронті та у перемовинах. Очевидно, що якщо росія дедалі частіше погоджується на обміни – їй бракує кадрового резерву, а отже, Перемога України стає ще на кілька кроків ближчою.

Досвід України щодо повернення військовополонених є безпрецедентним у світі – стверджує керівниця Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юлія Приймак.
“Україна дотримується міжнародних законодавств. На жаль, Росія не дотримується міжнародних умов і відносин. Щодо, наприклад, підтвердження перебування у полоні. Якщо говоримо про наших оборонців, вони мають утримуватися у спеціально відведених місцях. Наскільки нам відомо, це не відповідає дійсності. Умови утримання, харчування, надання медичної допомоги, якщо говоримо саме про полонених, вони не відповідають дійсності.
Досвід України щодо повернення військовополонених є безпрецедентним у світі. Відповідно до Женевської конвенції обміни полоненими мають відбуватися після повного завершення бойових дій і підписанням мирової угоди чи капітуляції. На сьогодні Україна робить все, щоб повернути всіх ще до перемоги”.