П’ять років тому переважна більшість польських депутатів проголосували за «Резолюцію Сейму Республіки Польща у справі віддання данини жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках».

Що ж сталося?

«Українцям є за що вибачатися перед поляками, а полякам – перед українцями». Це так. Така вже складна і кривава історія співіснування наших народів. Волинська трагедія 1943 р. лише один із епізодів жорстокого протистояння українців і поляків. На думку професора Миколи Кучерепи було кілька причин конфлікту. Першою була драматична історія українських земель у складі Польщі в XIV–XVIІI ст., віковий тягар взаємних кривд та образ. Другою, мав значення сумний досвід війни з поляками в 1918–1919 рр., яку українці програли. Тут слід додати,

що в 1920 р. поляки, за активної і дієвої підтримки українців, вистояли в радянсько-польській війні й отримали незалежність.

Третя причина, Україна свою незалежність втратила. За четверту причину історик називає національну політику Польщі щодо українців у міжвоєнне двадцятиріччя. Адже

Польща, отримавши землі Галичини і Волині, котрі були на 70-80% заселені етнічними українцями, проігнорувала обіцянки щодо надання автономії українцям. Цим спровокувавши виникнення та активність українських націоналістичних організацій, які користувалися масовою підтримкою місцевого населення.

По-п’яте, професор просив не забувати про роль підбурювачів конфлікту, якими часто були і німецькі окупанти, і радянські партизани. «До того ж, – на думку професора, – в умовах окупації і Україна, і Польща опинилися в стані бездержавності, тому поляки прагнули відновити державність, а українці – вибороти. І на перетині цих прагнень вони опинилися на дорозі одні в одних». Краще за професора причини трагедії не опишеш.

Зараз ми можемо стверджувати, що попри непорозуміння з боку населення двох держав у контексті волинського питання, дискусія виходить на новий позитивний рівень. І між Польщею та Україною політичні стосунки більш емпатичні. Мабуть тому, що обидві держави почали пробачати минуле, перестали маніпулювати ним. Натомість винесли історичний урок і зберігають пам’ять до жертв трагедії з обох боків.

Джерело: взято деякі матеріали з prismua.org