Останнім часом російські ЗМІ та державні органи просто вибухнули криками про нібито існуючу загрозу для їхніх кордонів з боку НАТО. «Бази наближаються, війська біля кордонів, ракети, алярм….». Все це, цілком очевидно, награні заяви і штучно створювана проблема.
Нарощування сил НАТО на східних кордонах було спровоковано діями Кремля, стало відповіддю на військову агресію РФ в Україні і на початок гібридної війни проти країн Європейського Союзу. Шантаж газом, політичні вбивства в країнах ЄС, штучна міграційна криза, мультики про гіперзвукові ракети і хвастощі розміщеними «Іскандерами» в Калінінградській області. Подібні загрози не можуть не викликати відповідної захисної реакції. Саме тому посилилися гарнізони збройних сил членів НАТО в Польщі, країнах Балтії, збільшилася присутність в Україні.
Що ж сталося тепер? Причин, звичайно ж, кілька. По-перше, за його глибокими переконаннями, піддані повинні жити весь час в страху і молити «сильного лідера» їх захистити. «Якщо б в Крим не зайшли ми, то там би були вже солдати НАТО». Ну і що? Чим альянс в Криму страшніше, ніж його бази в Ульяновську? Скептично налаштовані росіяни, яких стає все більше, вже жартують: «ось прийдуть солдати НАТО в Росію щоб пограбувати і зґвалтувати всіх, а тут вже всі давно пограбовані і зґвалтовані Кремлем». Кремлівський режим звик жити шантажем. І зараз він шантажує весь світ і направляє смішні ультиматуми до Вашингтону. Мовляв, не дасте нам обіцянок про не розширення НАТО на схід, як роздуємося всім світом в Росії, як зіпсуємо повітря, – навіть за океаном вам буде складно дихати. Причому, у своїх вимогах кремлівські діячі стали вживати словосполучення з нафталінового минулого, намагаючись відродити смисли, яких вже не існує. Наприклад «країни колишнього СРСР». Фантомні імперські болі дають про себе знати. «Комсомольська правда» цитуючи Марію Захарову, називає Україну своїм «заднім двором», коментуючи присутність американських і британських військовослужбовців на території суверенної України. У той же самий час, на питання журналістів навіщо стільки російських військ накопичується біля західних кордонів, прес-секретар Путіна і завзятий брехун Дмитро Пєсков пояснює: Воронезька і Ростовська області, це територія РФ і Росія має права як завгодно переміщати війська по своїй території.
Ну і останнє. Звичайно ж, всі ці заяви про нібито загрозу НАТО, це жалюгідні спроби знайти Casus belli (привід до війни). Москва, спираючись на свою історію, не може жити без фейків, провокацій. Всі свої агресивні дії вони звикли виправдовувати інформаційними приводами, які самі і створюють. Так було, коли починалася радянсько-фінська війна. РСЧА обстріляла заставу своїх же прикордонників і звинуватила в цьому Гельсінкі. Спільний з Гітлером розділ Польщі був оголошений звільненням народу від «біло-поляків». Військові операції в Угорщині в 1956 році, в Чехословаччині в 1968 році – відновлення соціалістичної законності. Інтервенція в Афганістан, після вбивства свого ж союзника глави держави Аміна, – братньою допомогою радянського народу. Ця «допомога», нагадаємо, принесла афганському народу 2 млн смертей. Після цього було розв’язання війни в Молдові, операція по розділу Грузії під прапором «захисту миротворців», агресія проти України під виглядом «захисту від НАТО». Йдуть роки і десятиліття, але в огидній, агресивній політиці Кремля по відношенню до своїх сусідів, нічого не змінюється.