Персональну виставку, влаштовану три роки тому, знаний рівненський художник Ярослав Борисюк присвятив найріднішим людям – татові та мамі.
Тож поміж півсотні представлених ним полотен чільне місце займав портрет батька. А от для мами митець на той час ще не знайшов відповідного образу. Та нарешті у творчих пошуках, що тривали довгі роки, настало просвітління.
– Портрет мами, Ганни Євдокимівни, яка, до речі, 1 листопада відсвяткувала своє 85-річчя (стільки ж було татові, Аркадію Григоровичу, якого торік не стало), вже відкарбувався в уяві, – каже Ярослав Борисюк. – Залишилося лише перевести визрілий образ на полотно. Сподіваюся, до кінця року робота буде завершена і я виставлю її в галереї Євро-Арт, де планую в січні 2022-го влаштувати нову виставку.
На суд шанувальників образотворчого мистецтва художник має намір представити понад тридцять акварельних і графічних полотен. Серед них – портрети, натюрморти і пейзажі. Поруч з відомими будуть нові роботи.
– Від часу останньої виставки, – розповідає Ярослав Борисюк, – я написав більш як сто картин. Деякі вже продав, адже треба за щось купувати фарби та пензлі. Пейзаж «Човни», для прикладу, придбав італійський колекціонер. Інші полотна поповнили приватні галереї різних міст України. Але залишилися не менш цікаві нові роботи як-от «Маки», «Натюрморт», «Рибаки», серія портретів (поета Володимира Висоцького, артистів Володимира Самойлова та Леоніда Бикова). Є чимало жіночих портретів, серед яких і мамин.
Як і попередню, нову свою виставку Ярослав Борисюк приурочить Україні і батькам.
– Вони – Україна, яка цьогоріч відсвяткувала 30-річчя незалежності. Батьки були і залишаються для мене найдорожчими, – аргументує своє рішення художник. – Тата, правда, вже немає. Він спочив торік на 85-му році життя. Батьки не просто народили і виростили мене, а й дали путівку в життя. Адже мій шлях у мистецтво розпочався з подарованої батьком коробки олівців. Хоча тоді мені було лише п’ять років, як сьогодні пам’ятаю ту «Райдугу» з шістьма кольоровими олівцями. Я ними малював усе і скрізь. Навіть пічку тітці своїми «шедеврами» розмалював. Мама відвела мене до художньої школи, а вже пізніше були художнє училище, копітка праця і визнання.
Батьки, зі слів Ярослава Борисюка, завжди були його першими мистецькими критиками:
– Тато, бува, зайде до мене в майстерню, постоїть-подивиться, щось підкаже-порадить, добрим словом підбадьорить. У мами ж своє бачення. Хоча вона здебільшого хвалить мої роботи, трапляється, що й критикує. То їй фон надто темний, то відтінок не той. У мами свій мистецький погляд. Вона в мене знана вишивальниця. До речі, її рушники прикрашають мої картини і полотна мого друга, на жаль, уже покійного рівненського художника Миколи Годуна, яких багато у батьківській хаті. Мама дуже любила Миколу. Він усе збирався написати її портрет, але не встиг.
Поруч з маминим портретом Ярослав Борисюк планує виставити картину «Молитва», яку написав під враженням, як він вважає, пророчого сну. Якось два роки тому йому приснилася Божа Матір, яка закликала сердечно молитися за Україну, бо, мовляв, наближається велика біда. Художник на одному подиху відтворив на полотні картину, яка йому наснилася. А за кілька місяців світ охопила пандемія коронавірусу. Тоді митець і збагнув пророчу суть сновидіння. І почав ще ревніше молитися за Україну, рідних і близьких.
Василь ГЕРУС
Джерело: 7dniv.rv.ua
