Сергій Чуріков – молодший лейтенант, командир 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти Луцького батальйону 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

До повномасштабного вторгнення Сергій займався бізнесом, пов’язаним із виробництвом металоконструкцій, а також захоплювався вивченням польської культури та звичаїв (звідси і позивний «Поляк»).

Він пройшов строкову військову службу та навчальні збори, тож, враховуючи досвід та вміння, боєць не роздумуючи пішов до війська після початку війни.

«До повномасштабного вторгнення я неодноразово залучався до навчальних зборів та цікавився військовою справою. Прагнув потрапити в піхоту, оскільки маю організаторські здібності та певні навички військової справи – те, що необхідно на передовій», – зазначив військовий.

Підрозділ «Поляка» брав безпосередню участь у бойових зіткненнях на Бахмутському, Куп’янському та Лиманському напрямках. Нині ж волиняни відбивають навалу російської орди на Авдіївському напрямку.

«Ворог застосовує тактику «вагнера» (штурм малими групами) та перманентний тиск. З подібним ми вже стикалися в районі Бахмута. Усвідомлюєш, що проти тебе воюють, по факту, смертники, котрим нічого втрачати», – розповів Сергій.

Впродовж чотирьох діб зведена група під керівництвом молодшого лейтенанта утримувала визначену зону відповідальності на околиці населеного пункту. Тоді ворог майже цілодобово штурмував позиції наших захисників.

«Я безперервно перебував на позиції дві доби. Ми відбивали штурм ворога з усієї зброї, котру мали в своєму арсеналі. Навіть легко поранені хлопці продовжували оборонятися, демонструючи тим самим стійкість та незламність. В якийсь момент ворогу вдалося підпалити дах хати, в якій ми тримали оборону. Зі стелі просто на голову почала капати розпечена смола з руберойду. Аби якось рятуватися, довелося познімати міжкімнатні двері й підперти їх під стелю над бійницями. Зазвичай штурми починалися о пів на п’яту ранку й закінчувалися після восьмої вечора. В кінці такого дня було відчуття, що ти сьогодні прожив пів життя… В підсумку, ми знищили чимало живої сили противника та виконали завдання з мінімальними втратами з нашого боку» – поділився «Поляк».

Військовослужбовець ні на мить не сумнівається у тому, що ми переможемо, адже переконаний – правда за нами.

«Україна – це люди. Особисто для мене, збереження життя цих людей вже є певною перемогою. Попри всі труднощі, я вірю в переможне для нас закінчення війни, адже Бог і правда на нашому боці», – зазначив Сергій.

Вдома на Сергія чекають дружина Ірина та маленька донечка Анастасія, яка народилася в листопаді 2021 року – за кілька місяців до повномасштабного вторгнення.